 |
(Fotografía de Aldo Cardoso, Cochabamba, 2000) |
Ми, як вода. Самотня крапля прослизає непоміченою. Вона скочується по мох . Падає на землю і зникає в її надрах.
Так само і ми. Проходимо крізь тіні. Прослизаємо через тріщини скель. Об'єднуємо наші шляхи. Проходимо через гроти. Єднаємось в мільйони на склепіннях глибоких печер.
Так само і ми. Об'єднані в єдиному тілі ми просуваємося. Могутні і мінливі, галасливі в потоках, ми з'являємося раптово на світло, і ніяка скеля не може протистояти нашій силі.
І все ж, на нашому шляху відроджується зелень на галявинах, проростає нескінченна кількість квітів; в лісах дерева покриваються новими ніжними листочками; на городах блищать бруньки, з яких пізніше з'являються солодкі і соковиті плоди.
Так само і ми. Самотня людина проходить непоміченою. Пани знехтують нею. Вони зневажають її силу. І життя самотньої людини проходить у вселяючому страху мовчання. Але на справді страх терпить рухається об'єднаний між собою натовп, який відчуває себе слабким і наляканим.
Так само і ми. Наші шляхи об'єднані, ми безліч, яке залякує їх. Через це їм би хотілося стримувати нас, розділяти нас, направляти нас по руслу і ізолювати нас згідно з їх доцільністю. Вони б хотіли, щоб для їх добробуту, ми перебували як застійні води, в гниючому і хворому світі. Але тоді, завжди раптово на світ знову з'являємося галасливо ми, зі своєї переважною силою, перед якою, як відомо, вони залишаються безсилі, і їх стіни руйнуються, і весь їхній світ гноблення розбивається вщент.
Та все ж, коли залишаються дні гніву і руйнування позаду, ми вільно просуваємось, несучи за собою весну в усі куточки Землі.
Так само і ми. Як води. Покірлива і непереможна. По-справжньому могутня.
(Текст інтегрований за постановкою Воїни води Альдо Кардози, представленої в контексті колективної виставки Вода, фотовиставка, Друзі Мистецтва і Музична Молодь, Террасса, 2011. Переклад українською Анни Плотнікової. / Texto integrado en la instalación Los guerreros del agua de Aldo Cardoso, presentada en el contexto de la exposición colectiva Aigua, una mostra fotogràfica, Amics de les Arts i Joventuts Musicals, Terrassa, 2011. Traducción al ucraniano de Anna Plotnikova.)
¡EL AGUA ES DEL PUEBLO, CARAJO!
ResponderEliminarEn 1997 el Banco Mundial impuso la privatización del agua en El Alto-La Paz y en la ciudad de Cochabamba como condición a su ayuda financiera. Se entregó a la compañía Aguas del Tunari, subsidiaria de las corporaciones transnacionales Bechtel, Edison y Abengoa que en enero de 2000 elevó las tarifas un 200% y controló todos los sistemas de agua, las cooperativas de los barrios y las fuentes de riego.
La Coordinadora de la Defensa del Agua y de la Vida impugnó la concesión y llenó las calles de protesta. El gobierno del general Hugo Banzer mandó apresar a los dirigentes de la Coordinadora, decretó el estado de sitio de la ciudad durante 90 días y fue ocupada militarmente. Pero la resistencia ciudadana logró, tras dos muertes y numerosas personas heridas en los suburbios sin agua potable, que el gobierno cancelara su contrato con Aguas del Tunari.
Gallego:
ResponderEliminarhttp://debildistraidoydespeinado.blogspot.com/2011/03/multitude-2010.html
Castellano:
ResponderEliminarhttp://debildistraidoydespeinado.blogspot.com/2011/02/la-multitud-2010.html
Catalán:
ResponderEliminarhttp://debildistraidoydespeinado.blogspot.com/2011/02/la-multitud-2010_04.html
Portugués:
ResponderEliminarhttp://debildistraidoydespeinado.blogspot.com/2011/04/multidao-2010.html
Al final, en cada país podrán leerlo. Internacionalismo!
ResponderEliminarAsturiano:
ResponderEliminarhttp://debildistraidoydespeinado.blogspot.com/2011/04/lensame-2010.html
Ruso: http://debildistraidoydespeinado.blogspot.com/2011/04/2010.html
ResponderEliminarEn 1997 el Banco Mundial impuso la privatización del agua en El Alto-La Paz y en la ciudad de Cochabamba como condición para su ayuda financiera. El gobierno del general Hugo Banzer entregó el control del agua a la compañía Aguas del Tunari, subsidiaria de las corporaciones transnacionales Bechtel, Edison y Abengoa, que en enero de 2000 elevó las tarifas un 200%.
ResponderEliminarLa Coordinadora de la Defensa del Agua y de la Vida impugnó la concesión y llenó las calles de protestas. Hugo Banzer mandó encarcelar a los dirigentes de la Coordinadora y decretó el estado de sitio de la ciudad durante 90 días con los suburbios sin agua potable, pero la resistencia ciudadana logró, después de una lucha encarnizada que se saldó con dos personas muertas y decenas de heridas, que el gobierno cancelara su contrato con Aguas del Tunari.